Піст присікає черевоугодництво, а здержливість з молитвою — розпусну похіть.
(Преподобний Ніл Синайський)
Як на полі ретельно
обробленому хліборобськими знаряддями, але не засіяному корисним
насінням з особливою силою виростають бур`яни, так і у серці того, хто
постує, якщо він, задовольняючись одним лише тілесним подвигом не
облачить розум подвигом духовним, тобто молитвою, густо і сильно
виростають бур`яни зарозумілості і високомудрості.
(111.103, Святитель Игнатій Бренчанінов).
Корисний нам піст
тілесний, бо умертвляє пристрасті. Але піст душевний неодмінно потрібен,
тому і тілесний піст без нього - ніщо. Багато хто постує тілом, але не
постує душею. Багато хто дотримується посту в їжі і напоях, але не у
злих помислах, справах, словах. Яка їм з цього користь? Багато хто
постує через день, і два, і більше, але від гніву, злопам`ятства і
помсти постувати не хочуть. Багато хто не вживає м`яса, риби, вина, але
язиком своїм уражають людей, подібних собі - яка їм із цього користь?
(104,1516, Святитель Тихон Задонський).
"Хлеба несть, а
гневом оп`яняться?” Яка користь знемагати від посту і злословити
ближнього? Яка користь утримуватися від їжі і красти чуже? Яка потреба
виснажувати своє тіло і не нагодувати голодного?
(45, 964, Свт. Іоанн Златоуст).
Той, хто удосконалює себе в утриманні, наближається до здоров`я.
(34,53, Преподобний авва Ісаія).
Перша заповідь, дана
Богом людству, - заповідь про піст. Вона була необхідною для нас в раю,
до падіння нашого, тим більше потрібна вона після падіння.
(111,86, Святитель Ігнатій Брянчанінов).
Тим і добрий піст, що він відсторонює турботи душі, припиняє пригноблену ним дрімоту, навертає усі помисли до самої душі.
(35,320, Святитель Іоанн Златоуст).
Справжній піст -
відсторонення від зла, утримання язика, угамовування у собі гніву,
відречення від пристрастей, злослів`я, брехні, клятвопорушництва.
(Преподобний Єфрем Сирин).
Прийшов піст - мати доброчесності. А який же
був час до того дня? Час блуду. Душа блудила у всьому, що приємне
потрапляло на її очі, - і з зовнішністю, і з речима, а більше - з
гріховними пристрастями. Кожен має свою пристрасть, якій догоджає. Час
покласти край. "Впізнай кожний свою Далілу”(Суд.16.4-21), яка зв`язує
тебе і віддає лютим ворогам, і облиш її. І дано буде тобі більше, ніж
Самсону: не волосся лише відросте - благі помисли і не сила лише
повернеться - міць волі, не лише очі відкриються - розум стане зрячим, і
побачиш Господа, і себе, і що навколо тебе у належному світлі. Нині час
слушний, нині день спасіння!
(107,52-53, Святитель Феофан Затворник).
У всіх справах потребує людина допомоги Божої,
а тому завжди і в усьому потрібно просити у Творця благословення
молитвою старанною. Господь спочиває у простих серцях. Де немає
простоти, там суцільна порожнеча. Хто в суперечці поступається, той лиш
більше набуває. Ось сокира для вкоріненого самолюбства: віра, смирення,
послух. Як робиш добро – посвячуй його тільки Богові. Тоді на
невдячність людей не звертатимеш уваги. Свої гріхи сповідай і себе
одного звинувачуй – тоді лише успіх прийде. Хто нас хвалить – той нам
шкодить. Мусимо мати таку увагу до внутрішнього життя, щоб не
перейматися надміру тим, що діється довкола. Тоді й не грішитимеш,
засуджуючи інших. Нагороди не жди тепер, тільки потім – на небесах.
Блаженний, хто скорботи переносить за правду і живе благочестиво.
(Прп.старець Амвросій Оптинський)