Категорії розділу

Міні-чат

Наше опитування

Чи потрібно створення єдиної Української Православної Помісної Церкви
Всього відповідей: 96

Статистика

Офіційний сайт м. Шостка


Православне інтернет-радіо "Просфора"


Відправ SMS
 зі своїми побажаннями
і підтримай наш сайт


Переклад
translate

Locations of visitors to this page
____________________
ДРУЗІ САЙТУ:
Головна » 2009 » Грудень » 16 » Журнали засідання Священного Синоду
Журнали засідання Священного Синоду
19:35


3 грудня 2009 р. у Патріаршій резиденції під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату. (Тексти Журналів №25-34)
Журнал № 25

СЛУХАЛИ:


Рапорт преосвященного Онуфрія, єпископа Вінницького і Брацлавського, про руйнівну діяльність колишнього клірика Вінницької єпархії протоієрея Василія Аксанюка та клірика Вінницької єпархії протоієрея Миколи Строка.



ДОВІДКА:


Протоієрей Василій Асканюк, обіймаючи посаду секретаря Вінницького єпархіального управління, у 2006 р. разом з колишнім керуючим Вінницькою єпархією єпископом Геронтієм (Хованським) незаконно продали будинок єпархіального управління, привласнивши собі кошти від продажу в сумі 700 тис. гривень.


Після цього, залишивши Вінницьку єпархію, протоієрей Василій Аксанюк перейшов у Чернівецько-Кіцманську єпархію, де також проявив себе з негативного боку.


На даний час, повернувшись до м. Вінниця, протоієрей Василій Аксанюк спільно з протоієреєм Миколою Строком, настоятелем парафії святих безсрібників Косьми і Даміана с. Стадниця Вінницького району Вінницької області, проводять серед духовенства і вірних агітацію за вихід зі складу Київського Патріархату та утворення окремої єпархії у Вінницькій області на чолі з родичем протоієрея Миколи Строка, який є кліриком УПЦ Московського Патріархату.


УХВАЛИЛИ:


За порушення канонів, Статуту Київського Патріархату та священичої присяги заборонити у священнослужінні колишнього клірика Вінницької єпархії протоієрея Василія Аксанюка та настоятеля парафії святих безсрібників Косьми і Даміана с. Стадниця Вінницького району Вінницької області протоієрея Миколу Строка до повного і правдивого покаяння.


Журнал № 26

СЛУХАЛИ:


Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про стан справ у Чернівецько-Кіцманській єпархії.


ДОВІДКА:


У зв’язку з тривалою важкою хворобою преосвященний Варлаам, архієпископ Чернівецький і Кіцманський, не має можливості звершувати богослужіння та здійснювати поточне керівництво єпархією.


УХВАЛИЛИ:


1. Преосвященного Варлаама, архієпископа Чернівецького і Кіцманського, звільнити від керівництва єпархією та почислити на спокій для лікування.


2. Єпископом Чернівецьким і Кіцманським бути ієромонаху Марку (Гринчевському), клірику Хмельницької єпархії, після архієрейської хіротонії. Хіротонію звершити в місті Києві.


Журнал № 27

СЛУХАЛИ:


Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про діяльність преосвященного Олександра (Биковця), архієпископа Уманського (Детройт, США).


ДОВІДКА:


На підставі прохання преосвященний єпископ Олександр (Биковець), а також священики та парафії у США та Австралії, які раніше належали до Української Автокефальної Православної Церкви (Соборноправної), рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (Журнал № 17 від 30 листопада 1994 р.) були прийняті до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату: «Прийняти в лоно Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископа Олександра, єпископа Єлисея з духовенством і парафіями УАПЦ (Соборноправної) в США». З цього рішення видно, що Священний Синод прийняв до Київського Патріархату не УАПЦ (Соборноправну), а єпископів, духовенство і парафії, які раніше належали до УАПЦ (Соборноправної), і які з 30 листопада 1994 р. стали належати до Київського Патріархату.


При цьому Священний Синод не встановлював ніякої окремої юрисдикції для прийнятих єпископів, священників і парафій. Все духовенство та парафії УПЦ Київського Патріархату за кордоном (окрім Російської Федерації), в тому числі й ті, які належали до 30 листопада 1994 р. до УАПЦ (Соборноправної), знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні Патріарха Київського і всієї Руси-України.


Статутом Київського Патріархату не передбачено існування в його складі окремих автономних юрисдикцій, в тому числі й з назвою «УАПЦ (Соборноправна)». На підставі рішень Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату 1993 р. як виключення парафіям, які раніше входили до складу УАПЦ, було надано право зберігати у своїх статутних документах свою історичну назву.


Прийнятому до складу Київського Патріархату єпископу Олександру був наданий титул єпископа Уманського. Згодом, у зв’язку з ювілеєм, єпископ Олександр був возведений Святійшим Патріархом Філаретом в сан архієпископа.


Для поліпшення керівництва парафіями Київського Патріархату в США, Святійшим Патріархом і Священним Синодом був утворений Вікаріат Київського Патріархату в США і Канаді. Після утворення Вікаріату між преосвященним архієпископом Олександром та духовенством Вікаріату почали виникати конфлікти, викликані втручанням преосвященного архієпископа Олександра у діяльність парафій Вікаріату на тій підставі, що він є архієреєм Київського Патріархату. Духовенство і парафіяльні управи надсилали численні скарги з цього приводу до Київської Патріархії. Від Святійшого Патріарха Філарета преосвященний архієпископ Олександр неодноразово отримував усні та письмові вказівки не втручатися у життя парафій Вікаріату, бо ці парафії знаходяться у безпосередньому керівництві Патріарха Київського і всієї Руси-України та обраних зборами Вікаріату керівних органів. Натомість архієпископ Олександр в якості архієрея Київського Патріархату почав надсилати до державних органів США скарги на духовенство Київського Патріархату, що значною мірою ускладнило діяльність окремих парафій Вікаріату в США.


Під час візиту Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета в США у жовтні-листопаді 2009 р. преосвященний архієпископ Олександр усно заявив про те, що він вважає себе керівником окремої юрисдикції – «Української Автокефальної Православної Церкви (Соборноправної)», яка нібито існує у США в складі Київського Патріархату на правах автономії. 30 листопада 2009 р. від його імені факсом до Київської Патріархії надійшов лист такого ж самого змісту. На вимогу Патріарха спростувати ці письмові та усні заяви архієпископ Олександр 11 грудня 2009 р. надіслав на ім’я Предстоятеля Київського Патріархату ще один лист, в якому він не спростовує своїх попередніх заяв, а посилається на необхідність скликати «собор чи нараду єпископів, духівництва й представників парафій».


Такі заяви і дії преосвященного архієпископа Олександра вносять смуту в середовище духовенства і вірних Київського Патріархату в США та наносять шкоду діяльності Вікаріату Київського Патріархату в цій країні.

 
УХВАЛИЛИ:


1. Констатувати, що канонічне право православної Церкви не передбачає існування однієї автокефальної Церкви в складі іншої. Тому в складі Київського Патріархату немає і не може бути ніякої окремої юрисдикції з назвою «Українська Автокефальна Православна Церква (Соборноправна)», бо її існування не передбачене ані Статутом, ані рішеннями Священного Синоду. 30 листопада 1994 р. (Журнал №17) Священний Синод прийняв до складу Київського Патріархату єпископів, священиків та парафії, що раніше належали до УАПЦ (Соборноправної), а не УАПЦ (Соборноправну), як цілісну структуру.


2. Як виняток, Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату 1993 р. дозволив зберігати назву «Українська Автокефальна Православна Церква» в статутних документах тих парафій, які історично носили цю назву. Однак це не означає, що такі парафії, в тому числі у США, мають статус окремої юрисдикції. Всі парафії, які належать до УПЦ Київського Патріархату, повинні виконувати її Статут, рішення Помісних та Архієрейських Соборів, Священного Синоду, а також розпорядження Патріарха Київського і всієї Руси-України.


3. Констатувати, що єдиною структурою, яка офіційно уповноважена представляти УПЦ Київського Патріархату в Сполучених Штатах Америки, є Вікаріат Української Православної Церкви Київського Патріархату в США і Канаді. Вікаріат знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні Патріарху Київському і всієї Руси-України, як своєму правлячому архієрею. Вікаріат має свої статутні органи, які діють з благословення Патріарха. На даний час у зв’язку з відсутністю вікарного архієрея найвищою посадовою особою Вікаріату є секретар Вікаріату.


4. Наголосити на тому, що всі парафії та віруючі Київського Патріархату, які знаходяться на території США, незалежно від свого походження та статутної назви, підпорядковані Патріарху Київському і всієї Руси-України, як своєму правлячому архієрею – безпосередньо або через Вікаріат.


5. Підтвердити Укази Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, якими місцем служіння преосвященного Олександра, архієпископа Уманського, визначена тільки парафія св. ап. Андрія Первозванного (Детройт, США), а служіння на інших парафіях для нього можливе лише на запрошення настоятеля і управи парафії та з благословення Патріарха.


6. Нагадати преосвященному Олександру, що він є титулярним архієреєм Київського Патріархату, і в цій якості знаходиться у підпорядкуванні Патріарха Київського і всієї Руси-України та має діяти не на власний розсуд, а згідно указів і розпоряджень Патріарха.


7. Визнати, що втручання преосвященного Олександра, архієпископа Уманського, у діяльність парафій Київського Патріархату в США є порушенням канонічних правил і Статуту Церкви, а його усні та письмові заяви вносять смуту в середовище духовенства і вірних Київського Патріархату в цій країні.


8. Вимагати від преосвященного Олександра негайно припинити будь-яке втручання у справи духовенства та парафій УПЦ Київського Патріархату в США, а також зобов’язати його в місячний термін в ясній і однозначній формі листом на ім’я Предстоятеля спростувати свої претензії на керівництво окремою неіснуючою юрисдикцією під назвою «УАПЦ (Соборноправна)». У зв’язку з цим нагадати преосвященному Олександру, архієпископу Уманському, що він не має права без благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України, як правлячого архієрея, збирати ані собор, ані нараду священиків та представників парафій Київського Патріархату з цього або з будь-якого іншого приводу.


9. В разі, якщо преосвященний Олександр, архієпископ Уманський, не виконає цих рішень Священного Синоду, мати на наступному засіданні судження про його подальше перебування в складі єпископату УПЦ Київського Патріархату.


10. Доручити секретарю Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді протоієрею Віктору Полярному довести ці рішення до парафій Вікаріату в США та до відповідних державних органів Сполучених Штатів Америки.


Журнал № 28

СЛУХАЛИ:


Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і співдоповідь преосвященного Димитрія, митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського, голови робочої групи, на яку покладено відповідальність за підготовку діалогу з УПЦ (МП), щодо стану взаємовідносин між УПЦ (МП) і Українською Православною Церквою Київського Патріархату.


ДОВІДКА:


Враховуючи міжконфесійне напруження, яке виникає у випадках зміни парафіями своєї юрисдикції, а також те, що це питання впливає на хід підготовки до діалогу між УПЦ (МП) і Київським Патріархатом, 20 листопада 2009 р., з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій направив лист керуючому справами УПЦ (МП) архієпископу Митрофану (Юрчуку) з роз’ясненням позиції Київського Патріархату з цього питання. Згодом лист був офіційно опублікований.


24 листопада 2009 р. Священний Синод УПЦ (МП) заслухав інформацію архієпископа Митрофана (Юрчука), голови робочої групи УПЦ (МП), на яку покладено відповідальність за підготовку до діалогу з УПЦ Київського Патріархату, про засідання двох робочих груп, яке відбулося 2 жовтня 2009 р., та про його підсумки. Інформація була прийнята до відома (Журнал засідання Синоду УПЦ (МП) № 71 від 24 листопада 2009 р.). Синод також прийняв з приводу підготовки до діалогу між УПЦ (МП) і УПЦ Київського Патріархату Звернення до повноти УПЦ (МП).


На виконання рішення Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату (Журнал № 18 від 21 жовтня 2009 р.) 3 грудня 2009 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет з приводу діалогу підписав і офіційно оприлюднив Звернення до єпископів, духовенства та вірних Української Православної Церкви, які знаходяться в єдності з Московським Патріархатом.

 
УХВАЛИЛИ:


1. Схвалити позицію, висловлену в листі митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія на ім’я архієпископа Митрофана (Юрчука) та у Зверненні Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета до єпископату, духовенства та вірних Української Православної Церкви, які знаходяться в єдності з Московським Патріархатом, з приводу підготовки до діалогу.


2. Відзначити, що Звернення Священного Синоду УПЦ (МП), прийняте на засіданні 24 листопада 2009 р., за своїм духом і змістом більше нагадує подібні звернення 10-15-річної давності, які не привели до жодних позитивних наслідків, а лише підігрівали ворожнечу між православними в Україні. Разом з тим Священний Синод розуміє складність ситуації, в якій перебуває УПЦ (МП), неоднозначне сприйняття в її середовищі самого факту зустрічі між представниками УПЦ (МП) і Київського Патріархату, а тому, попри незгоду з багатьма положеннями згаданого Звернення, не вважає його перепоною до продовження процесу підготовки до діалогу між Київським Патріархатом і УПЦ (МП).


3. Закликати архієреїв, духовенство та вірних Київського Патріархату уникати проявів ворожого ставлення до представників УПЦ (МП), всіляко сприяти встановленню між православними віруючими обох Церков мирних взаємовідносин. Слід пам’ятати, що ми є дітьми Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, сповідуємо одну православну віру, а прояви ворожнечі ускладнюють процес об’єднання розділеного Українського Православ’я.


4. У випадках переходу парафій з юрисдикції однієї Церкви до іншої необхідно, в першу чергу, зважати на волю більшості її парафіян. У цих питаннях недопустиме використання фізичного чи морального насильства. Разом з тим Священний Синод вважає, що поодинокі конфліктні ситуації, які виникають через зміну парафіями своєї юрисдикції, не можуть бути перешкодою для продовження підготовки до діалогу між УПЦ (МП) та Київським Патріархатом. Більш детальне обґрунтування позиції Київського Патріархату з цього питання міститься у
листі митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія від 20 листопада 2009 р.

5. Відзначити, що Київський Патріархат усвідомлює важливість канонічних норм устрою Православної Церкви та непорушно їх дотримується у своєму житті. Разом з тим Київський Патріархат відрізняє канонічні норми від їхнього тлумачення, на яке Московський Патріархат не має монополії. Історія Московського Патріархату свідчить про багато випадків прийняття неканонічних рішень її Предстоятелями чи Соборами (Синодом), які потім скасовувалися, як неправильні.


На відміну від Римо-Католицької Церкви, яка дотримується хибного вчення про непомильність Римського папи, Православна Церква не знає такого вчення і не засвоює непомильності ані окремим Предстоятелям Церков, ані окремим архієреям чи їхнім Соборам. Непомильною є лише вся повнота Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.


6. Констатувати, що єдність Православної Церкви визначається, перш за все, єдністю православної віри, а не підпорядкуванням певному патріаршому престолу чи належністю до «слов’янської цивілізації» або «російського світу». Спроби у будь-якій формі – «історичної Русі», «слов’янської цивілізації» або «російського світу» – відродити середньовічну ідею про те, що «Москва є третій Рим», є неприйнятними і шкідливими для єдності Вселенського Православ’я. За цими спробами бачимо бажання використати авторитет і структуру Церкви для досягнення політичної мети відновлення втраченої влади Москви над країнами колишнього Радянського Союзу. Реалізація цих ідей має на меті в першу чергу позбавити Україну реального державного суверенітету і незалежності.


Українська Православна Церква Київського Патріархату послідовно виступає за збереження і зміцнення партнерських, добросусідських та дружніх відносин між українським та російським народами, між Україною та Російською Федерацією. Але збереження і зміцнення таких відносин є можливим лише на основі справжньої взаємної поваги до суверенітету, державної незалежності, національних та культурних особливостей України та Російської Федерації.


7. Відзначити важливість продовження контактів з Константинопольською Матір’ю-Церквою у справі подолання розділення Української Церкви, оскільки Константинопольський Патріархат виявляє своє бажання, а також має авторитет і належну поінформованість в українських справах для того, щоби бути не тільки стороною чи посередником діалогу, але й центром єднання Українського Православ’я. Ми високо цінуємо це і залишаємо для себе можливим розглядати всі конструктивні пропозиції Константинопольської Матері-Церкви, які вестимуть до об’єднання Українського Православ’я.


Журнал № 29

СЛУХАЛИ:


Митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія, постійного члена Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, про відзначення 400-річчя з дня написання православного полемічного твору «Тренос» ієромонаха Мелетія Смотрицького.


ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:


У 2010 році минає 400 років з дня написання православного полемічного твору ієромонаха Мелетія Смотрицького під назвою «Тренос». Автор цього полемічного трактату був одним із найвидатніших письменників-полемістів першої половини ХVІІ ст. Народився близько 1577-1579 рр. в селі Смотрич на Поділлі у сім’ї майбутнього першого ректора Острозької Академії Герасима Смотрицького. Максим Смотрицький (так його звали до постригу в чернецтво) навчався в Острозькій Академії, Віленській єзуїтській колегії, Вроцлавському, Лейпцігському, Нюрнеберзькому та Віттенберзькому університетах. З 1608 року служив у Вільно де і написав свій відомий полемічний твір на захист Православної Церкви від утисків уніатів. З 1620 року був висвячений на архиєпископа Полоцького. Життя своє закінчив 27 грудня 1633 року, перейшовши в унію, внаслідок тодішніх політичних обставин і утисків у Речі Посполитій та безправного становища Православної Церкви.


«Тренос, альбо плач Церкви Сходньої» є найвизначнішим твором ієромонаха Мелетія Смотрицького. Він вийшов друком 1610 р. під псевдонімом Теофіл Ортолог. Полеміст надав цьому творові форми «плачу» Православної Церкви, персоніфікованої в символічному образі Матері, яка зі слізьми звертається до своїх невдячних дітей . Мати-Церква виступає у «Треносі», як скривджена дітьми вдова, що зрадили її і перейшли на бік католицизму та унії. Діти, що покинули напризволяще матір – це покатоличені українські та білоруські князі, магнати та шляхта. Ще з більшим гнівом Мати-Церква звинувачує в ренегатстві тих своїх синів, які мали б бути її безпосередніми заступниками – колишніх православних єпископів-апостатів, які перейшли 1596 р. до унії. У своєму творі ієромонах Мелетій Смотрицький показує Матір-Церкву, яка тяжко тужить за тими часами, коли вона мучеників народжувала. Вона кличе до себе «милих і вірних синів» - апостолів, учителів і пастирів, які можуть прийти їй на допомогу.


У подальших розділах «Треносу» ієромонах Мелетій Смотрицький у богословському та апологетичному аспектах ґрунтовно розглядає усі відомі найгостріші пункти релігійних незгод між східною й західною християнськими церквами. В останньому, десятому розділі своєї книги він уміщує короткий православний катехізис. Історично-догматична глибина цих богословських розділів полемічного твору «Тренос» високо цінувалася сучасникам-православними так само високо, як і художні якості його ліричного вступу. Адже вже тоді «Тренос» позбавляв противників будь-якої можливості закинути авторові богословську і літературну невченість – книжка беззаперечно свідчила про велику культуру й ерудицію віленського ієромонаха Мелетія Смотрицького. «Тренос» справив велике враження на сучасників. Навіть самі представники Уніатської Церкви свідчили, що в «Треносі» кожне слово – жорстока рана, кожна думка – смертельна отрута, і слово та думки ці особливо небезпечні, тому що автор оздобив їх «зграбністю викладу, як солодкою приманкою». Полемічний твір на оборону православної віри підпав під заборону. Королівські грамоти 1610 р. наказували під загрозою штрафу в п’ять тисяч злотих «не продавати й не купувати» цю «злоязичну» книжку, а розповсюджені вже примірники вилучити із вжитку і спалити.


Дослідники, як правило, високо оцінюють «Тренос» ієромонаха Мелетія Смотрицького. «Глибоким ліризмом і поезією, - писав видатний український літературознавець, академік Сергій Єфремов, - щирим пафосом гніву й обурення повіває на вас із сторінок цього натхненого голосіння, справжній, не видаваний плач над лихоліттям у рідному краю витискав такі ж нелицемірні сльози й з очей читача-прихильника, а полемічні стріли та сатиричні екскурси ранили глибоко ворога і супротивника».

 
УХВАЛИЛИ:


Беручи до уваги значення православного полемічного письменства в обороні Православної віри на землях Речі Посполитої наприкінці ХVІ – початку ХVІІ ст.ст, а також подальший вплив цих творів у боротьбі за легалізацію і права Православної Церкви на землях України, Білорусі та Литви:


1. Відзначити на всецерковному рівні 400-річчя з часу написання ієромонахом Мелетієм Смотрицьким полемічного твору «Тренос», який мав неабиякий вплив на подальше відстоювання позицій фактично забороненої у перше десятиліття ХVII ст. Православної Церкви у Речі Посполитій.


2. Преосвященним архієреям на єпархіальному рівні підтримати та провести заходи пов’язані з відзначенням 400-річчя написання полемічного твору «Тренос» та ініціювати його читання, висвітлення досліджень про полемічну пам’ятку у ЗМІ.


3. Зорганізувати при духовних навчальних закладах УПЦ Київського Патріархату проведення наукових конференцій, семінарів, круглих столів а також інших заходів пов’язаних з 400-річчям написання полемічного твору «Тренос».


4. Сподіваємось, що відзначення 400-річчя написання полемічного твору «Тренос» ієромонаха Мелетія Смотрицького сприятиме й надалі зміцненню міжконфесійного миру та злагоди у релігійному житті України.


Журнал № 30

СЛУХАЛИ:


Повідомлення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про Указ Президента України № 91/2009 щодо відзначення у липні 2013 року 1025-річчя хрещення Київської Русі.


ДОВІДКА:


10 листопада 2009 року Президент України Віктор Ющенко видав Указ про відзначення у 2013 році 1025-річчя хрещення Київської Русі. Зокрема в Указі глави держави зазначено про створення Організаційного комітету з підготовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі. Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити у тримісячний термін план заходів з підготовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі, де зокрема має бути передбачено проведення ряду святкових заходів, а також підготовку і випуск багатотомної Української православної енциклопедії та Енциклопедії сакрального мистецтва України, каталогу зруйнованих храмів і монастирів України та серії видань, присвячених 1020-річчю хрещення Київської Русі, яке відзначалося у 2008 році. Указ Президента також ініціює створення художніх та документальних фільмів про історичний шлях християнства в Україні та про визначні пам’ятки сакральної культури в Україні, тощо.

 
УХВАЛИЛИ:


Враховуючи доленосне значення для українського народу події хрещення 988 року Київської Руси-України, яка принесла світло істинної віри на наші землі:


1. Подякувати Президенту України Віктору Ющенку за видання відповідного Указу, в якому йдеться про відзначення у 2013 році 1025-річчя хрещення Київської Русі.


2. Висловити всебічну підтримку всім заходам, які накреслені у відповідному Указі глави держави щодо відзначення 1025-річчя хрещення Київської Руси-України.


3. Закликаємо преосвященних архієреїв, духовенство та мирян УПЦ Київського Патріархату брати активну участь у підготовці та проведенні заходів, які будуть пов’язані з 1025-ти-річчям хрещення Київської Руси-України.


4. Доручити голові Учбового комітету УПЦ Київського Патріархату митрополиту Переяслав-Хмельницькому і Бориспільському Димитрію розробити робочий план щодо участі духовних навчальних закладів у підготовці видання Української Православної Енциклопедії (УПЕ) і створити Церковно-богословсько-історичну раду при УПЦ Київського Патріархату, яка візьме участь у підготовці матеріалів, написанні богословських, історичних статей до майбутньої УПЕнциклопедії.


Журнал № 31

СЛУХАЛИ:


Прохання преосвященного Онуфрія, єпископа Вінницького і Брацлавського, про відкриття Свято-Преображенського жіночого монастиря в селі Флорино Бершадського району Вінницької єпархії.


УХВАЛИЛИ:


Благословити відкриття Свято-Преображенського жіночого монастиря в селі Флорино Бершадського району Вінницької єпархії.


Журнал № 32

СЛУХАЛИ:


Прохання преосвященного Онуфрія, єпископа Вінницького і Брацлавського, про відкриття чоловічого монастиря преподобного Федора, князя Острозького, в місті Вапнярка Томашпільського району Вінницької єпархії.

 
УХВАЛИЛИ:


Благословити відкриття чоловічого монастиря преподобного Федора, князя Острозького, в місті Вапнярка Томашпільського району Вінницької єпархії.


Журнал № 33

СЛУХАЛИ:


Прохання преосвященного Кирила, єпископа Ужгородського і Закарпатського, про відкриття Свято-Антонієвого Поляно-Печерського монастиря біля села Кобиляцька Поляна в Рахівському районі Закарпатської єпархії.

 
УХВАЛИЛИ:


Благословити відкриття Свято-Антонієвого Поляно-Печерського монастиря біля села Кобиляцька Поляна в Рахівському районі Закарпатської єпархії.


Журнал № 34

СЛУХАЛИ:


Пропозицію Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про призначення тимчасових членів Священного Синоду на 2010 рік.


УХВАЛИЛИ:


Призначити тимчасових членів Священного Синоду на 2010 рік:


1. Преосвященного Данила (Ковальчука), митрополита Чернівецького і Буковинського.


2. Преосвященного Клімента (Куща), єпископа Сімферопольського і Кримського.


3. Преосвященного Онуфрія (Хаврука), єпископа Вінницького і Брацлавського.



Патріарх Київський і всієї Руси-України
ФІЛАРЕТ

Митрополит Львівський і Сокальський
АНДРІЙ

Митрополит Криворізький і Нікопольський
АДРІАН

Митрополит Переяслав-Хмельницький

і Бориспільський
ДИМИТРІЙ

Митрополит Рівненський і Острозький ЄВСЕВІЙ


Архієпископ Миколаївський і Богоявленський ВОЛОДИМИР


Архієпископ Білгородський і Обоянський ІОАСАФ


Архієпископ Луцький і Волинський МИХАЇЛ


Архієпископ Донецький і Маріупольський СЕРГІЙ


Єпископ Сумський і Охтирський МЕФОДІЙ

 

 

Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.

Переглядів: 496 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Форма входу

Пошук

Календар

«  Грудень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

АРХІВ НОВИН




web камера

Свято-Воскресенський

Собор м. Суми