Одним із встановлених Церквою засобів
духовно-морального вдосконалення людини є піст. Православна Церква
завжди підкреслює, що він є засобом, за допомогою якого християнин може
духовно зростати і внутрішньо змінюватись, відкриваючи своє серце для
Благодаті Божої. Піст згадується вже в перших главах Священого Писання.
За словами Василія Великого, піст є сучасником людства, оскільки був
встановлений Богом ще в Раю. Так у книзі Буття читаємо: «І заповів
Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а
від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день коли ти
з’їси від нього, смертю помреш» (Бут.2,16-17).
Церква встановила для всіх християн багатоденні пости: Великий,
Апостольський (Петрівка), Успенський і Різдвяний, які передують великим
святам і служать приготуванням до їх святкування, а також одноденні
пости: у середу і п’ятницю, свята Воздвиження Хреста Господнього,
Усікновення глави святого Іоана Предтечі та ін.
Головною метою посту є викорінення гріха. Святитель Іоан Золотоустий з
цього приводу вказує: «Хто молиться з постом той має два крила, що легші
самого вітру; він швидше вогню і вище землі; тому, такий особливо є
ворогом і воїном проти демонів, так як немає сильніше людини, що щиро
молиться і постить». Тим, хто сприймає піст як дієту і можливість
схуднути, він на користь не піде.
Піст у християнському розумінні є також засобом стяжання Духа Святого.
На це призначення вказує святий Серафим Саровський: «Піст, молитва і
будь-які інші справи християнські, якими б добрими вони не були, не є
метою християнського життя, а слугують головними засобами для її
досягнення. Істинна ж мета християнського життя – стяжання Духа Святого
Божого. Піст і молитва, милостиня і добрі справи, що здійснюються в ім’я
Христа – є дійсними засобами для стяжання Святого Духа. Тому що добро,
зроблене заради Нього, дарує вінець правди не тільки в житті майбутнього
віку, але і в земному житті переповнює благодаттю Духа Святого».
Піст справедливо можна назвати ліками, а час посту – лікуванням, що є
найбільш правильним його розумінням. Проте навіть найефективніші ліки
часто виявляються некорисними внаслідок невміння правильно ними
користуватися. Потрібно знати, коли їх приймати і в якій кількості,
також враховувати тілесну міцність хворого, спосіб його життя та багато
іншого. Так порівняння посту з ліками показує, що людина, яка не
постить, перебуває у хворобливому стані і не бореться з хворобою. Піст
слугує ліками в духовному житті, коли є відхилення від нормального,
здорового стану. Таку ситуацію спостерігаємо всюди. Якщо б людина
будувала своє життя уважно, проявляючи прискіпливість по відношенню до
духовних предметів, якщо б їжу вживала лише для підтримання фізичного
стану організму, і все життя проводила в добрих справах, – то не було б
потреби у пості. Але, оскільки людська природа нестійка і не схильна до
утримання від надмірностей, Всевідаючий Господь дав людині ліки у
вигляді посту, щоб відволікти її від розкоші і направити життєві
піклування тільки на потрібне.
Церковне вчення про піст розглядає цей подвиг як головну передумову до
спасіння. Кожен християнин потребує як тілесного, так і духовного посту.
Тільки завдяки цьому подвигу людина спромагається підкорити своє тіло
духові, краще пізнати свої природні потреби і навчитись ними керувати на
благо душі. Незважаючи на видиму легкість, насправді цей подвиг
здобувається великими зусиллями, і не через те, що людині важко
опанувати бажання смачної їжі, а тому, що постячись, вона бореться зі
своїми гріховними пристрастями. І якщо піст істинний, то вона, з Божою
допомогою, обов’язково їх переможе.