На
запитання прес-центру Київської Патріархії про зустріч робочих груп
Київського Патріархату та УПЦ, яка відбулася у Києво-Печерській лаврі 2
жовтня, відповів голова групи від УПЦ КП митрополит
Переяслав-Хмельнцький Димитрій.
- Владико! Ви очолюєте створену
Священним Синодом робочу групу по підготовці діалогу з УПЦ. Відбулася
перша зустріч з відповідною робочою групою, створеною Синодом УПЦ (МП).
Яка була її мета?
- Ця зустріч стала першою подією такого роду за всю історію наших
взаємовідносин. Раніше ми, представники двох найбільших українських
конфесій, зустрічалися лише на державних заходах або коли відбувалися
якісь міжконфесійні події. Тобто, для того, щоби зустрітися, нам
потрібно було, щоби нас зібрала держава або щоби були присутні інші
конфесії – католики, протестанти, мусульмани, юдеї.
Зрозуміло, що на таких заходах ми не могли говорити про ті питання, які
торкаються суто наших відносин. А потреба спілкування визріла вже
давно. І наша Церква, і УПЦ хочуть, щоби в Україні була єдина
Православна Церква. Але хотіти цього – замало. Щоби це сталося, треба
щось робити. А що робити? Чи можна досягти єдності Церкви, спілкуючись
лише через газетні шпальти, через публічні заяви і звернення, як це
відбувалося раніше? Ні, переконаний, що не можна. Саме тому нам
потрібний прямий діалог. Ми повинні не тільки висловлювати свої думки,
але й чути думки з іншого боку.
Ви знаєте, що у Писанні сказано, що всяка людина – неправдива. Що це
означає? Це означає, що після гріхопадіння в кожній людині діє закон
гріха, закон неправди. Тому вона часто може добре вважати поганим, а
зле – добрим. А якщо всяка людина неправдива, то чи може бути між
людьми правда? Може, бо правду відкриває Бог, який є Істина. Тому в тій
мірі, в якій людина прислухається до волі Божої, вона є правдивою, а що
вона робить на власний розсуд, може бути і правдивим , і ні.
До чого я це кажу? До того, що кожен з нас в чомусь правий, а в чомусь
помиляється. І ми повинні спілкуватися між собою для того, щоби з
допомогою один одного позбутися помилок і йти шляхом правди.
Не потрібно шукати перемоги один над одним, бо ми не вороги один
одному. У нас є один ворог, спільний – диявол. Згадайте слова апостола
Павла, що наша боротьба не проти плоті і крові, а проти духів злоби
піднебесних. «Люби грішника і ненавидь гріх» - це є святоотцівський
вислів. Тому ми повинні разом любов’ю подолати все те, що нас розділяє.
А діалог, спілкування – це є вияв любові.
Зараз між православними в Україні можна нерідко побачити ворожнечу. А
має бути мир. І своє завдання, як голова групи, я бачу в тому, щоби
зробити все від мене залежне для встановлення цього миру. І я вірю, що
Бог миру допоможе нам в цьому, бо справа, яку ми розпочали – добра.
- Які Ваші враженння від зустрічі, як приймали нашу робочу групу в Лаврі?
- Враження добрі. На нашій зустрічі дійсно відчувалося, що кожному з її
учасників болить за майбутнє Православної Церкви в Україні, що є
бажання розпочати діалог, шукати порозуміння. Ми не уникали гострих
питань, обговорювали їх, але не для того, щоби довести один одному
власну правоту, а щоби зрозуміти, як розв’язати ці питання на користь
Православній Церкві, у відповідності з її Переданням. І наша група, і
група від УПЦ робили це щиро. Відчувалося, що це не дипломатичні
перемовини, які часто бувають у світських відносинах, де учасники
думають одне, а говорять інше. У нас відчувалася щирість, бо слова і
думки збігалися. А це, я думаю, найголовніше. Бо дух злоби тому і
згадується в молитві Господній, як «лукавий», що його зброя –
лукавство. Моє враження таке, що в нашій зустрічі лукавства не було.
За роки протистояння між нами накопичилося багато проблем і їх треба
розв’язувати. Ми є лише робочими групами з підготовки діалогу, а тому
ми не можемо брати на себе повноваження розв’язати ті питання, які
повинні бути предметом самого діалогу. Наше завдання – окреслити шлях
до діалогу, і я думаю, що ті речі, які відображені у підсумковому
протоколі, сприятимуть виконанню нашої місії.
- З приводу цієї зустрічі Ви спілкувалися з Патріархом. Яка є його думка?
- Так, безперечно, всі наші принципові рішення ми узгоджуємо зі
Святійшим Патріархом, знаємо його думки з того чи іншого питання та
діємо з його благословення. Так само, як і робоча група УПЦ узгоджує
свою позицію з Митрополитом Володимиром. Патріарх задоволений
результатами зустрічі, бо переконаний – потрібно долати ворожнечу між
православними.
- Коли слід очікувати нової зустрічі?
- Було прийняте рішення, що про час і місце зустрчі повинні домовлятися
голови груп. Ми поки що не визначали терміну, коли потрібно зустрітися
знову. Бо до зустрічі треба підготуватися, подумати, які питання на ній
розглядати, які пропозиції вносити.
Слід розуміти, що робочі групи – це ніби вершини айсберга. Адже за
кожною групою є позиція цілої Церкви – єпископату, духовенства,
віруючих. Ми ж не представляємо лише свою власну думку. Тому ми повинні
вивчити думки у своїх Церквах про підсумки зустрічі, яка вже відбулася,
а тоді рухатися далі. З нашого боку я бачу, що реакція позитивна.
Наскільки можна бачити відгуки з боку УПЦ (МП) – там теж є позитивне
сприйняття цієї події. Можливо і не у всіх, але переважно – позитивне.
Так само і в суспільстві реакція позитивна. Я думаю, що до того, як
проводити чергову зустріч, ми узагальнимо відгуки, опрацюємо питання,
які нам потрібно спільно розглянути. На це піде кілька місяців.
Впевнений, що ні поспішати, ні затягувати процес підготовки до діалогу
не потрібно. Поспішність може пошкодити справі, а затягування було б
неправильним. Бо від того, що початок діалогу буде відкладатися,
ситуація сама собою не зміниться, церковне розділення не припиниться,
Церква не об’єднається. Для досягнення єдності потрібна добра воля і
наполеглива праця. Ми маємо одне і готові до іншого. І ми молимося,
щоби Бог нам допоміг в цій справі, добре розпочавши, без перешкод
привести її до завершення на Його славу і на користь Церкві.
Розмову вів Володимир ЯЦУЛЬЧАК
|
