У понеділок, п’ятнадцятого лютого,
розпочинається Великий піст, який завершиться в переддень свята Пасхи,
третього квітня, й триватиме протягом сорока восьми днів. Початок
Великого посту розпочинає собою Пасхальний період, який буде
продовжуватися аж до двадцять третього травня включно і завершиться
святом П’ятидесятниці. Пасхальний період складається із двох великих
частин: першої - Великого посту та другої - сенсу і кульмінації
Пасхального періоду - самого свята Пасхи, святкування якого триватиме
протягом тридцяти дев’яти днів, свята Вознесіння та свята
П’ятидесятниці.
Слово «піст» - означає «стриманість, обмеження», але з християнської
точки зору - піст це не просто стриманість чи обмеження заради самої
стриманості чи обмеження. Стриманість та обмеження є лише засобом, але
не самою метою. Піст - це не гастрономічна інструкція про те, що їсти чи
пити та яка страва «пісна», а яка ні. Також піст не є регламентом з
поведінки: як, коли і що «можна» робити, що чи про що говорити, яку
«можна» слухати музику, скільки потрібно дивитись телевізор, які книжки
читати, як і в що вдягатися тощо. Розуміння посту як інструкції чи
регламенту є не лише небезпечним, але й шкідливим.
Переважна більшість стародавніх ізраїльтян, як про це сказано в Книзі
пророка Ісаї (Іс. 58. 1-5), сприймала піст лише як низку приписів щодо
їжі, поведінки, одягу та зовнішнього вигляду. Саме в цьому вони і
вбачали весь сенс посту. Таке бачення посту рішуче засуджується Богом.
Святе Письмо показує, що таке справжній піст і яким він повинен бути.
Апостол Павло в Першому посланні до Коринтян стверджує: «Їжа нас до Бога
не наближує: бо коли не їмо, то нічого не втрачаємо, а коли ми їмо, то
не набуваємо нічого» (1Кор. 8. 8). Їжа - це природна фізіологічна
потреба кожної людини, і тому її задоволення чи не задоволення аж ніяк
не впливає на духовний та моральний стан особистості. Не те опоганює
людину, що входить до неї, до її рота та шлунку, але те зле, що походить
з її серця: лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби,
здирництва, лукавства, підступи, безстидства, заздрість, богозневага,
пиха, злослів’я, чвари, гордощі, безумство тощо (пор. Мв. 15. 17-20, Мк.
7. 18-20).
Сенс будь-якого справжнього посту полягає саме в тому, щоб обмежити свій
егоїзм, стримуватися від усього, що опоганює нас, що стоїть на заваді
нашого духовного та морального розвитку. Якщо в цьому нам допомагає
обмеження в їжі чи стримання від певних страв - ми повинні це робити;
також, ми повинні це робити і у відношенні до одягу, до нашого
зовнішнього вигляду та всього, що стосується нашого дозвілля і
поведінки.
Крім того, піст - це не лише обмеження та стримання, піст - це також
розкриття себе як людини, розкриття своєї людяності, розкриття своїх
справжніх людських якостей у ставленні до інших: милосердя,
доброзичливості, поваги, допомоги, щирості тощо (пор. Іс. 58. 6-14).
Безперечно це не значить, що «поза постом» ми можемо жити «так, як нам
заманеться». Цілком, ні! Піст є тим стартом, який дає змогу нам не
зупинятися на досягнутому в нашому особистому духовному й моральному
прогресі. Життя кожної людини, кожного християнина, повинне бути
«суцільним постом» - стримуватися від злого й чинити добре.
Великий піст за своїм змістом є періодом підготовки до свята Пасхи.
Пасха - це тріумф Божої любові до людства. Це перемога для нас і ради
нас, яку здобув і здійснив Своєю Жертвою і Воскресінням Ісус Христос.
Перемога життя над смертю, добра над злом, святості над гріхом.
В час Великого посту Церква ще сильніше закликає нас до зосередженості,
до осмислення наших життєвих орієнтирів і пріоритетів в дусі неминущого і
вічного, до вибору невмирущих цінностей. Сенс Великого посту полягає
саме в тому, щоб ми могли ще раз збагнути все те, що зробив ради нас
Ісус Христос, усвідомити значущість для кожного з нас особисто Його
Жертви, Воскресіння та велич Його безмежної любові.
