Відчуваючи безмежну вдячність до попередніх поколінь українців, а також усвідомлюючи громадяни України, звертаємося до всіх, хто пов’ язує своє майбутнє з нашою святою землею, яка бачила багато славетних і героїчних подій. Одним із видатних синів нашого народу був Макух Василь Омелянович, який на прикладі свого життя і навіть смерті показав, що сила духу вища за силу влади. Макух Василь Омелянович народився 14 листопада 1927 р. в с. Карів Рава- Руського, нині Сокальського району Львівської області у селянській національно свідомій родині. Під впливом батька та сусідів Миколи і Петра Дужих (перший — довголітній віце-голова " Просвіти” , другий – відомий публіцист, редактор журналу ОУН „ Ідея і чин” , обидва — провідні члени ОУН) 1944 р. вступив до лав УПА, служив у військовій розвідці. У лютому 1946 року в бою був поранений у ногу і схоплений НКВС. Засуджений на 10 років ув’ язнення і 5 років заслання. Відбував покарання в таборах Мордовії. Василю Макуху було заборонено після звільнення проживати в західних областях України, тому поїхав до майбутньої дружини Лідії Іванівни Запари в Дніпропетровськ, працював у цеху вогнетривів (шкідливе виробництво) заводу «Промцинк», згодом, за станом здоров’ я, влаштувався слюсарем з ремонту електротехніки. Макуха дуже засмучувало, що в козацькому краю, на березі Дніпра, не чути української мови. Він не сприймав «совєтської» влади, обурювався з приводу існуючої несправедливості, боляче вражала його русифікація України, приниження української мови. Василь Омелянович вів велике листування зі своїми побратимами по неволі, кожен свій лист закінчував словами: «Слава Україні!». Серед дня 5 листопада 1968 року на Хрещатику, біля будинку № 27, неподалік Бесарабського ринку, Макух облився бензином і підпалив себе. Біг у напрямку нинішнього Майдану Незалежності і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!” У засобах масової інформації Радянського Союзу ніяких повідомлень про самоспалення Макуха не було. Іноземні ж інформагентства з подачі анонімного України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”. самвидаву свою відповідальність перед наступними повідомили: „Громадянин Нашим безперечним обов’ язком є збереження пам’ яті про тих героїв, що віддали своє життя заради здійснення великої мрії українців про незалежну державу. Ми пропонуємо усім небайдужим приєднатися до справи вшанування пам’ яті Василя Макуха, залучити свої кошти і зусилля до встановлення достойного пам’ ятника на його могилі в м. Дніпропетровську, пам’ ятного знаку в с. Карів Львівської обл., меморіальної таблички на фасаді будинку № 27 на Хрещатику в м. Києві, надання матеріальної допомоги сім’ ї героя. Усі пропозиції щодо здійснення нашої справи просимо надсилати за контактами: 1 ) Андрусенко Людмила Єгоровна дом.т. (0562) 32-76-17 (після 20-00); 2 ) Дірявко Юрій Павлович моб.т. 050-480-07-39; 3 ) Кутенко Олександр Васильович моб.т. 063-718-09-80; 4 ) e-mail : mackuh@i.ua Кошти просимо надсилати на рахунок Храму прпп. Антонія і Феодосія Києво- Печерських: 26137966 (з приміткою «Василь Макух» ). п/р 26009210918 в ВАТ «РБ Аваль» МФО 380805 Слава Україні !!! Героям слава !!!
